Роман Григорчук: «Вигравати хочеться завжди»

6 апреля 2011
Роман Григорчук: «Вигравати хочеться завжди»

«Чорноморець» на чолі з новим тренером надзвичайно вдало стартував у весняній частині змагань. Після чергової перемоги моряків над вінницькою «Нивою», ми й зателефонували Роману ГРИГОРЧУКУ.

— У зимовий антракт ваша команда мало вигравала, хоча й демонструвала при цьому пристойного рівня футбол. Ви не боялися, що цей синдром може перекинутися й на чемпіонат?

— Я б не називав це синдромом. Звісно, вигравати хочеться завжди, але для мене результат у контрольних спарингах не має майже ніякого значення. У мене розписаний весь ігровий час, який мають набрати футболісти впродовж зборів, і я суворо дотримуюся цього правила. Для мене було важливо, щоб футболісти демонстрували ту гру, яку я вимагаю від команди.

— Це зрозуміло для футбольного фахівця, але ж уболівальників та й керівників команди насторожувало те, що вона більшість матчів програє…

— Якщо ви натякаєте на якийсь психологічний тиск, то його не було ані з боку керівництва, ані з боку вболівальників. У нашому клубі всі — розумні люди й розуміють такі речі. Тим паче, що старт чемпіонату довів правильність обраного шляху.

 — З точки зору результату старт, безумовно, вдався, а як щодо змісту гри?

— Тут питання, звісно, є. Я знаю, над чим ще треба працювати, але радує той факт, що всі ці недопрацювання та помилки здійснюються на тлі тієї гри, до якої ми прагнемо. Тобто, команда грає так, як я хочу. Залишилося вдосконалюватися в цьому напрямку.

 — Як вам дії новачків команди?

— Звідтоді, як гравець підписав контракт з нашою командою, він є такою ж її частиною, як і той, хто грає вже кілька років. Тому я не поділяю футболістів за принципом «новачок» — «старожил». А всі обговорення теми, ким я задоволений, а ким ні, ми здійснюємо лише в середині колективу, не виносячи це «на люди».

 — Узимку Політило хотів піти з команди, але потім повернувся. Нині він уже в нормальному психологічному стані?

— Мені немає з ким його порівнювати, бо минулого сезону я не працював з ним. Як на мене, то у Сергія все гаразд. Про це свідчать, зокрема, і його дії на футбольному полі, наприклад, у матчі проти «Енергетика».

— Який матч був для вас найважчим?

— Не можу однозначно відповісти на це питання. Кожен поєдинок складався по-різному і в кожному з них були моменти, коли було важко. А так, щоб виділити якийсь один, то не можу.

 — Чи можна сказати, що вашим головним конкурентом є все ж «Закарпаття», а не «Олександрія»?

— Однозначно — ні! Нашими суперниками також є ФК «Львів», «Сталь» і навіть «Буковина».

— Але той же «Львів» суттєво послабився, а в «Сталі", як завжди, немає грошей?

— Це ще ні про що не свідчить.

— Вас здивувала в цьому контексті перемога ФК «Львів» на виїзді над «Закарпаттям»?

— А чого вона мала мене здивувати? Команди містилися поруч у турнірній таблиці, а отже, є рівні за класом.

— Але ж майже вся основа ФК «Львів» розійшлася по інших клубах…

— Замість них прийшли інші футболісти — молоді та, можливо, ще сильніші й перспективніші.

— Якщо уявити, що «Чорноморець» уже потрапив до прем'єр-ліги, то чи потребуватиме він кардинального підсилення?

— Підсилення потрібно завжди. Якою б команда не була, завжди ведеться пошук гравців, які сильніші за тих, що є в наявності. Але, за великим рахунком, аби детальніше говорити на цю тему, мені потрібно пройти з командою довшу турнірну дистанцію.

— Як ви прокоментуєте резонансну заяву Івана Шіца?

— Тут немає що коментувати. Якщо людина говорить якісь слова, то вона має за них відповідати. Якщо у нього є чим підкріпити свої слова, будь-ласка. Якщо я щось говорю, то в мене на те є не тільки причини, а й аргументи, щоб потім ці слова не були порожніми. В кожного є право говорити те, що він хоче. Головне потім за ці слова відповісти.

www.ukrfootball.in.ua