Артур Авагімян: «Був шокований, коли мені написав Лоран Блан»

15 июня 2020
Артур Авагімян: «Був шокований, коли мені написав Лоран Блан»

Рубрика «Вони доторкнулися слави» продовжує знайомити з ексклюзивними та справді вогняними інтерв'ю. Цього разу у надвідвертій розмові гравець одеського «Чорноморця» та екс-гравець молодіжки донецького «Шахтаря» Артур Авагімян розповів дуже багато цікавого про донецьку команду, порівняв молодь Києва і Донецька та розповів про Академію гранда українського футболу.

Початок кар'єри

— Взагалі я родом з Маріуполя, тому розпочинав в «Іллічівці", що логічно. Але ж всім відомо, що клуби між собою співпрацюють, відповідно одного дня мені сказали їхати до «Шахтаря». По суті в мене навіть ніхто не цікавився хотів я в «Шахтар» чи ні, а між іншим тоді на наших матчах було багато скаутів з інших хороших клубів.

Як відмовляв «Динамо»

— Якщо чесно, то «Шахтар» мене запрошував не раз. Я постійно чомусь не хотів туди переходити, але вони постійно грали в ДЮФЛУ. А «Маріуполь» ніяк не міг туди пробитися, тож я подумав, що там все набагато крутіше — треба переходити. Хоча «Динамо» також кликало до себе, але Київ був далеко від дому. Я тільки зараз зробив висновок, що для молодого футболіста як показує практика краще йти в «Динамо», ніж в «Шахтар». В Донецьку було добре, коли Академію очолював голландець, після його каденції справи пішли на спад. Тоді команди кожного віку навіть грали за однією схемою, була якась системність.

Про головну помилку юності

— За часів Миколи Павлова мені пропонували повернутися до Маріуполя. В 16 років мені обіцяли, що я постійно тренуватимуся з основою та грати за дубль. Щоправда, я тоді помилково ухвалив рішення залишитися в «Шахтареві". Зараз вже дивлюсь на цю ситуацію зовсім по-іншому: якби почав тренуватися зі старшими партнерами раніше — швидше прогресував би.

Перевага динамівської молоді

— Не кривитиму душею та не брехатиму, адже всі розуміють, що в «Шахтарі" можна забезпечити собі безбідне життя. Але в них ставка більше робиться на бразильців, а в тому ж «Динамо» подивіться скільки вихованців грає. Ми ж нічим не гірші від них на дитячому рівні, справа в тому, що поки ми грали на рівні U-19, у Києві гравці до дублю вже підпускали, потім вже й до першої команди хлопців брали.

Контракт с «Маріуполем»?

— Спочатку я був в Маріуполі на правах оренди, а вже потім мене взяли на повноцінний контракт. Вийшло так, що підписував я контракт ще з командою Севідова, а при ньому по суті й зіграти не встиг. Прийшов Бабич і почав все з нуля. Якщо ви пам’ятаєте, то був період, коли в «Маріуполі" було 15 людей і з них тільки Мишньов був на контракті в клубі - інші були орендованими.

Мені довіряли лише матчі проти «гірників», тому що орендованим не можна було грати проти своєї команди. Дуже складно виходити протидіяти Тайсонові з Марлосом, якщо ти до цього по декілька місяців взагалі не граєш. Всі думають, що нам приємно за три хвилини по п’ять голів пропускати! Читати про якісь здачі матчів взагалі смішно. З «Шахтарем» в боєздатному стані ніхто конкурувати не може, а ми ще й ослабленими проти них виходимо.

Конфлікт з Бабичем

— У нас вийшов невеликий конфлікт з Бабичем на зборах в Туреччині. Коли всі грали, він мені наказав йти розминатися… У підсумку всі грали двосторонку, я стояв осторонь. Так було не раз і мене це не влаштовувало. Потім в клубі дали зрозуміти, що на мене вже не розраховують.

Бажання маріупольських вболівальників

— Я б дуже хотів, щоб «Маріуполь» став незалежним від «Шахтаря». Маріуполь — моє рідне місто, одного дня я б хотів повернутися до своєї команди. Знаєте, всі в дитинстві мріяли про «Реал» чи «Мілан», а я про «Маріуполь». Я пам’ятаю як подавав м’ячі Рустаму Худжамову, а потім з ним вже разом грав, пройшов там всі рівні підготовки. Мені навіть маріупольські вболівальники досі пишуть, що сумують саме за незалежною командою.

Знайомство з Лораном Бланом та стажування в «Бордо»

— Чесно кажучи, я був шокований, коли мені написав Лоран Блан. Ми абсолютно випадково познайомились після товариської гри на аматорському рівні у Франції. Я саме поїхав до свого брата в гості, випадково склалося зіграти проти команди, де грав син Блана. Лоран підійшов після гри та сказав, що може спробувати влаштувати мене в «Бордо». Я спочатку зніяковів, а потім попросив все ж менш статусну команду не з Ліги 1, адже прекрасно знав, що потраплю в «котел». За місяць Лоран Блан написав мені на пошту та сказав, що домовився про стажування в «Бордо». Звичайно, там все зовсім на іншому рівні. Я дуже старався себе проявити та викладався для того щоб залишитися. У спарингу з температурою 39 грав та навіть забив. Але керівництво мені пояснило, що вони не можуть чекати мого прогресу, тобто в першій команді мене не могли лишити. Підписувати контракт та відразу віддавати в оренду — не хотіли, а для молодіжної команди я вже не підходив за віком.

Обіди на двох в київському «Арсеналі"

— У київський «Арсенал» я йшов виключно за ігровою практикою, оскільки я приєднався до них зимою, то прекрасно розумів куди йду. Попри ці проблеми «Арсенал» виглядав дуже достойно в другій частині чемпіонату, я вважаю, що якби Леонов раніше прийшов до команди, то за спортивним принципом кияни б точно не вилетіли з УПЛ. Та навіть якби ми й лишились в УПЛ- в клубу не було грошей. Ми грали взагалі без фінансової складової, але на мене це не тиснуло. Хоча бували ситуації, коли елементарно не було за що доїхати з бази в Щасливому до Києва. А чого варта ситуація з харчуванням, коли ми ділилися обідом з Денисом Янаковим. Він їв перше, а я — друге, розумієте весь рівень? (сміється)

Гіркий досвід легіонера

— Трансфер до Вірменії - найгірший досвід у моєму житті. Я не можу не відзначити солідності клубу з точки зору фінансової сторони. Але суто по футбольному — жах. Професіоналізму в цьому клубі взагалі не було, їм було взагалі байдуже як проходить тренувальний процес. «Алашкер» взяв мене тим, що до цього про мене в одному з інтерв'ю згадав тренер національної збірної Вірменії. І мені в клубі сказали, що взагалі без проблем допоможуть з отриманням громадянства та й наче під боком вже у тренера будеш. А на справі все вийшло зовсім по-іншому, мені не те що з громадянством не допомогли, а навіть квартири не зняли. А коли сам намагався житло підшукати, то всі грали на тому, що я не місцевий і називали ціни доларів на триста-чотириста вище…

Прогрес у «Чорноморці"

— У «Чорноморець» пішов, тому що бачив, що тут є всі умови для прогресу. До того ж важливу роль відіграв тодішній наставник команди Остап Маркевич, мені дуже імпонував його футбол в короткий пас. Та й взагалі, скажу відверто, що раніше я дивився більше на фінансовий бік, коли обирав собі клуб. Зараз хочеться перш за все туди, де є ідея та свій стиль гри. Тобто команди з радянським методом футболу «бий-біжи» не для мене. Та в нас дуже мало таких команд, бо в атакувальний футбол я грав лише в «Шахтарі", через це багато кому з хлопців важко сприймати захисний стиль гри.

Збірна України чи збірна Вірменії

— Переконаний, що рівень збірної України набагато вищий, ніж збірної Вірменії. В Україні дуже сильна збірна, тому до команди Вірменії буде потрапити легше.

Новий тренер

— Помітно, що тренер досвідчений, чого вартують його вихованці: Малиновський, Зніченко та інші. З ними Сергій Ковалець працював у молодіжці. Мені дуже подобається тренувальний процес та мотиваційна система цього тренера, він постійно старається нас додатково мотивувати в різного роду вправах.

www.pfl.ua