Артур Авагімян: «Якщо „Чорноморець“ вийде в УПЛ — пострижусь налисо»

6 января 2021
Артур Авагімян: “Якщо “Чорноморець” вийде в УПЛ – пострижусь налисо”

Він забиває голи красивіші, ніж Куарежма, у нього понад десять тисяч підписників у Інстаграмі, а сам гравець має вірменське походження, хоча грав саме за юнацькі збірні України. Зустрічайте, в гостях у «Брутального Футболу» Артур Авагімян. Наш інтерв'юер Ігор Шевчук поспілкувався з хавбеком «Чорноморця» та дізнався про те, чи буде грати Артур за збірну Вірменії, хто вийде в УПЛ, про гру проти сина Лорана Блана та які перспективи в одеської команди у цьому сезоні, не дивлячись на всі негаразди. А також уклав парі з футболістом ексклюзивно для «Брутального футболу». До вашої уваги фрагменти інтервью.

— З Новим роком! Яке бажання загадав у новорічну ніч?

— Дякую, вас теж! Загадав, щоб усі були здорові та все було добре. Решта у футбольному плані залежить від мене.

— Попереду Різдво, які плани на нього?

— Та в принципі ніяких. Як завжди відсвяткуємо у сімейному колі. Завжди такі свята проводимо разом із сім'єю.

— Чимало людей підтримують таку тезу, щоб Різдво в Україні святкували 25 грудня, а не 7 січня. Яка твоя думка щодо цього?

— Чесно, то навіть не знаю. Немає сенсу щось міняти. Вже всі звикли святкувати 7 січня. В нас хіба що міняються числа, вулиці, назви міст, а в глобальному плані, то все без змін. Краще би люди почали мінятись. Я не проти цього, просто не бачу ніякої різниці. Особисто я звик вже 7 січня. Вважаю, що не потрібно підлаштовуватись під США чи Європу і святкувати так, як вони. Нехай краще дивляться на нас та в себе там роблять Різдво 7 січня.

— Ти українець вірменського походження. Розкажи про свою сім'ю.

— Мої батьки жили в Баку, але коли там розпочалась війна, то вони були змушені звідти поїхати. Спочатку перебрались до Вірменії, а згодом прийняли рішення поїхати в Україну, до Маріуполя. Відповідно я вже народився тут. Виходить, що корені в мене вірменські, а паспорт український. Мої батьки приватні підприємці, займаються бізнесом. В мене є старший брат та молодша сестра ще.

— Чому вирішив стати футболістом?

— Це була мрія мого батька. Він хотів бути футболістом, але через цю ситуацію, яка склалась в країні, то в нього не вийшло. Тато був повинен покинути державу, в якій грав. Він виступав у Азербайджані за «Нефтчі” (Баку). Я виконав його мрію — став футболістом. Пригадую, що ще в дитинстві в нас не мультфільми, а футбол йшов по телевізору. Завжди хотілось стати гравцем. Я з п’яти років, як пішов у цей вид спорту, то займаюсь досі.

— Якби збірна Вірменії тобі запропонувала грати за них, ти би погодився?

— Вважаю, що так. Тому що як не крути, в мене вірменська кров. За Україну я грав у дитинстві, а зараз, щоб потрапити до головної команди в нашій державі, то потрібно грати за «Шахтар” або «Динамо”. Ну або в іншій топ-команді України. Ось хлопцям із «Зорі” важко потрапити до збірної, вони показують хороший та якісний футбол, але їх не викликають.

— Які перспективи у збірної України на Євро-2021?

— Якщо вони грають на рівних з Іспанією, Німеччиною, Португалією, то вважаю, що найбільш максимальні. А там вже і без фарту не обійтись. Якщо всі фактори зійдуться, то до пів фіналу вони мають дійти. Спочатку потрібно вийти з групи, а там вже від матчу до матчу та думаю, що і у фінал можуть пробитись. Ну так, як вони грають, то це цілком можливо.

— Ти був у системі «Шахтаря”, але пішов у оренду в «Маріуполь”. Чому всі з «Шахти” тікають в «Маріуполь”?

— Ну, не сильно великий вибір в тебе, куди тобі йти. Або ти йдеш у «Маріуполь” в оренду, або залишаєшся в дублі «Шахтаря”. Наприклад, якщо тебе виганяють, кажуть, що ти вже не підходиш «Шахтарю” і ти йдеш в «Маріуполь”, то компенсацію за тебе не платять. А якщо в інший якийсь клуб, то 100 тисяч доларів. В нас в Україні таких грошей за молодого гравця ніхто не заплатить. Тому по суті залишається два варіанти: або в оренду до «Маріуполя”, або залишаєшся в дублі «Шахтаря”.

— Розкажи детальніше про свій період проведений у вірменському «Алашкерті”.

— Це був важкий період. Я коли йшов з «Арсеналу”, то було декілька варіантів розвитку моєї кар'єри. Прийняли рішення перейти туди, але я хотів змінити паспорт на вірменський, бо тренер був дуже зацікавлений в мені. Я приїхав, навіть не пройшов збори, бо відразу була Ліга Європи. За тиждень було два матчі і тренувань майже не було. Потрапив у такий відрізок часу, що не було в мене тренувального процесу, матчів та й взагалі нічого. Після єврокубків команда не дуже добре грала, змінили тренера. Прийшов новий коуч та сказав, що я буду грати, але мені слід пройти навчально-тренувальні збори. Виходить, що я окремо допрацював з тренером по фізпідготовці, багато тренувався, а згодом захворів. Ну і в мене не вдалось зробити те, що я собі задумав. Це був насправді важкий час. Однак зараз озираюсь назад і бачу, що я загартувався, не все було так, як я хотів. Грубо кажучи, в плані футболу ці пів року можна вирізати із кар'єри, а в плані психології вважаю, що пройшов хорошу школу.

— Які ще були варіанти крім «Алашкерта”?

— Був варіант з «Інгульцем”. Я розмовляв з тренером і президентом, але прийняли рішення туди не переходити. Також був інтерес із Литви, із «Жальгіріса”. З України ще міг потрапити у львівські «Карпати”. Ще коли був Чижевський, але щось не склалось.

— За версією сайту Footboom ти став найкращим гравцем Першої ліги України осінньої частини. Вітаю тебе! Як це прокоментуєш?

— Дякую! Дуже приємно, що проголосували тренери за мене. Це дійсно класні відчуття. Коли там голосують люди в інтернеті, то одне, а тут було таке голосування, яке не підкупне. Можна так сказати. Голоси накрутити не можна.

— Артем Козак нам в інтерв'ю говорив, що проти «Чорноморця” всі виходять, як на останній матч. Як це відчувається?

— Так, сто відсотків. Коли я був малий, грав проти «Шахтаря” чи «Динамо”, то в мене теж була просто нереальна мотивація себе показати. Мовляв, подивіться, я не гірший вас. «Чорноморець” дійсно великий клуб, приходиш на базу, дивишся на цю історію та розумієш, що ця команда повинна грати на рівні з грандами, це 100%. Люди нас підтримують, вчасно можуть «напіхати”. Тому дійсно, в кожного подвійна мотивація грати проти нас. Бренд є бренд, як не крути.

— Твій божевільний гол у ворота «Металіста-1925” в стилі Куарежми. Це твій найкрасивіший гол в кар'єрі?

— Вважаю, що так. На професійному рівні - це найкрасивіший гол. Я ще за збірну забивав з кутового у ворота Шотландії, сухий лист. Це було в 16 років.

— Якими важливими якостями, на твою думку, має володіти гравець твого амплуа?

— Прийняття рішення. Швидко та правильно це робити, це найголовніше. Мати нестандартні дії, пас, удар та відбір. Де Брюйне зараз найкращий хавбек в світі. Він робить абсолютно все, це ключовий гравець.

— Що можеш сказати про Сергія Ковальця? Виділи його плюси та мінуси.

— Ну мінусів я сказати не можу (сміється — прим.). З плюсів те, що він дійсно дуже досвідчений тренер та знає коли потрібно «напіхати”. А коли більше розслабити і похвалити. Буває таке, що важка гра минула, мені хочеться тренуватись, а Ковалець каже: «Спокійно, павза”. Я мінусів не відчув. Можливо, той хто грає менше, скаже тобі більше. Бо в нас в Україні як прийнято, якщо ти не граєш, то тренер поганий, якщо граєш, то вже хороший.

— На твою думку, які команди вийдуть в УПЛ?

—  Хотілось би, щоб «Чорноморець”. Головні претенденти будуть «Агробізнес”, «Волинь”, «Металіст” та «Верес”. Ті, хто зараз йдуть вверху, то складуть конкуренцію. Та й взагалі зараз ще рано щось говорити і дивитись в таблицю. Все може змінитись. Якась команда підсилиться, добре пройде збори та зовсім по-іншому зіграє друге коло. Ось «Оболонь” зараз вже зібрались та кажуть, що серйозно підходять до весняної частини. Впевнений, що всім буде важко. Насамперед в тому плані, що тут можна втрати очки з будь-якими командами. Ми ось обіграли «Верес” і «Оболонь”, команд, які боряться за УПЛ. А втратили бали з «Нивою” та «Прикарпаттям”. Важка ліга. Нічого тут незрозуміло. Можливо десь втрата концентрації в захисті. Багато голів зі стандарту — екстраординарна ліга.

— Як вважаєш, чи не завелика павза у Першій лізі? Перший матч у новому році відбудеться аж в березні.

— Не знаю. Коли був карантин влітку, то в нас була павза три дні всього лиш. Відпустки не було, тому зараз це здається нормальним. В нас є тренувальна програма, якої ми дотримуємось, тому я би і не сказав, що ми сильно відпочиваємо. Порівняно з УПЛ в нас більше відпочинку, можливо, це неправильно. Але розпочинати грати в січні чи лютому в Україні це по-дурному. Поля не готові, на вулиці холодно. Навіть якби не було пандемії та можна було би з глядачами, то ніхто би не ходив на стадіони через такі погодні умови.

— В тебе надовго підписаний контракт з «Чорноморцем”? Що плануєш робити по його завершенню?

— Ну, я коли прийшов, то підписав контракт на 2,5 роки. Зараз минув вже рік, залишилось 1,5. Не знаю, що буду робити після його завершення. Не можу відповісти на це запитання, бо не знаю, що буде з клубом. Є певні проблеми, але я не можу їх озвучити. Ми збираємось всією командою 20 січня і тоді вже буде зрозуміла картина повністю.

— Що готовий зробити, якщо «Чорноморець” вийде в УПЛ? Наприклад, постригтись налисо.

— (Сміється — прим.). Та взагалі не питання. Ми маємо вийти у вищу лігу, це наша мета. Ти дуже хочеш щоб я постригся налисо? Добре, без проблем. Якщо «Чорноморець” виходить в УПЛ, то я пострижусь налисо.

— Ти тренувався у французькому «Бордо”. Розкажи про той час детальніше.

— Виходить, що я приїхав до брата в гості. Йшов, гуляв та бачив, що якась команда тренується. Попросив з ними, а вони й дозволили. Ну і згодом була якась товариська гра і проти нас грав син Лорана Блана. А мій брат знає французьку мову, сидів на трибунах та побачив самого Блана. Підійшов до нього, почав з ним розмовляти. Коли він йому все розказав та пояснив, то Лоран Блан мені допоміг та я поїхав у Бордо. Домовився за перегляд, ось так я і потрапив туди.

— Бордо асоціюють одним із бандитських міст у Франції. Що можеш сказати про саме місто?

— Не знаю, саме місто дуже красиве, мені там подобалось. З чимось кримінальним я не зіштовхнувся, люди дружелюбні, все було добре. Це туристичне містечко та є таке місце, що з-під землі йде вода і вона піднімається на пів метра. Ось це мені найбільше до вподоби було.

— Французьке вино чи українська горілка?

— Не вживаю нічого зі згаданого. Алкоголь поки що не п’ю, можливо, колись щось зміниться (сміється — прим.).

— Найшаленіший вчинок у твоєму житті.

— Ще не було, мабуть. Я більш спокійний. Ну, була ситуація, коли я в 14 років пішов з дому і поїхав у нічний клуб зі старшими друзями. Відключив телефон, мене все місто шукало, а я в той час був на дискотеці.

— Якими якостями має володіти дівчина?

— Напевно, вона має бути мудрою. Особливо для футболістів. Там невдала гра чи тренування. Ось чому гравці часто розлучаються. Приходиш додому, погано зіграв, а вона цього не розуміє, починає «пиляти” тебе. Ти сваришся, вона хоче уваги, а він хоче просто відключитись та помовчати. У багатьох моїх знайомих є проблеми через це. В мене все добре.

— В тебе є дівчина?

— Так, є. Зустрічаємось вже чотири роки. Поки ще не одружений. Ще не готовий утримувати сім'ю, нести відповідальність за дітей у всіх планах. Познайомились з дівчиною випадково у Маріуполі.

— В тебе майже 11 тисяч підписників у Інстаграмі. Для гравця Першої Ліги України це багато. Як так сталось?

— Та там половина накручена. Не знаю, як так вийшло. Лежали на базі та починаються підписники додаватись. В мене різко з 5 тисяч стало до 10. Навіть сам не знаю, як це відбулося. Думаю, що половина з них взагалі якісь боти.

— За який вчинок ти шкодуєш найбільше всього в житті?

— Немає таких вчинків. Єдине, то це в футбольному плані, повернув свою кар'єру назад та зробив би трішки по-іншому.